net_menya

На небе луны
половина одна.
вторая, увы,
не видна.

я вижу как желтым
осыпался год.
а значит -
время идет.

я сам как одна
половина луны:
и вроде бы цел,
но увы,
бывает, не вижу
второй половины -
и ночи темны.

когда же луна
снова станет полна -
я донырну
до дна.

Йобаний божевільний,
який руйнує все,
що я намагаюся зробити для себе цінним.
танцює з демонами,
вимагає від мене тиші,
підштовхує битися головою об стіну.
це -
прояв внутрішнього тероризму,
ознака роздвоєння особистості,
за якої вибір заручників невеликий -
я та я.
лише я та я.

Осінь іде як треба
показує все
що мало бути побачене
пропонує перейти в майбутню зиму
відкидає зайве (те що втрачене)

Подивися, осінь -
це те
що з тобою трапляється просто зараз
(а також кожен рік повторно)
а також те, що залишається жовтим,
коли усе інше перетворюється на чорне.

навіяно - http://gal4enja.livejournal.com/92984.html?view=668984#t668984

Сегодня в трамвае (по определенной потребности) купил журнал-брошюру "Человек и право". Среди многих юридических тем, журнал поднимает и душеспасительные. Так в интервью со священником Свято-Троицкого мужского монастыря игуменом Иосафом, дается ряд ответов на разные глобальные вопросы. Ответы радуют своей простотой и понятностью. Привожу два из них которые очень подняли настроение с утра)

коротко и смешно:
Вопрос: Когда, на Ваш взгляд, закончится кризис?
Ответ: Молиться надо.

коротко и правда:
Вопрос: Батюшка, что Вы можете пожелать нашим читателям?
Ответ: Проживать свою жизнь в Боге.

"Вперше Чую" можуть виступити в Палаці спорту разом з ДДТ і КАРАМАЗОВИМИ. Чому ні? Треба підтримати їх голосуванням, що вибрати споміж інших груп!
Для тих френдів, які раптом не знають, Вперше чую - слухайте їх на сайті v4.kiev.ua

Голосуй тут: http://www.dkr.kiev.ua/projects/poll/ і тут: http://vkontakte.ru/topic-11581751_21697945 (щоб голосувати Вконтакті - треба вступити в групу з голосуванням)

З часом кризи їх стало менше. З початком дебілкуватої кампанії Арсенія вони встигли повернутися і набриднути. А от сьогодні я мав можливість стати одним із них і долучитися до когорти "тих, хто парять спам у людних місцях". Я роздавав безкоштовну газету.

Було досить рано, як для того, щоб виходити в місто не за власним бажанням. Я ж був налаштований оптимістично, вважаючи, що моя безкоштовна газета опиниться в смітнику лише після прочитання. Попри те трохи підстрьомувало усвідомлення необхідності виконувати не надто улюблену роль.

Водій, який віз відміряну мені тисячу екземплярів, запізнився на годину. За цей час сталося три речі. Я став свідком того, як сонне міське перехресття протягом 20 хвилин перетворюється на декорацію вистави "Початок активного робочого дня". Ще я побачив, як таксист розігнав зграю здорових наглих собак, які перед тим чіплялися до перехожих. Також, роздумуючи над таким своїм соціальним перевтіленням, я почав згадувати, ким мені доводилося бувати протягом життя.

Як на декого, список видався не надто великим чи екзотичним. Але це й не було метою. Результат такої практики - розуміння того, що твоє життя може бути насправді насиченішим, ніж ти пам"ятаєш. Це можна видобувати будь з чого. Сьогодні ж я згадував свої професії (справи, соціально-трудовий досвід тощо): від тих, що  відбилися у записи моєї трудової, до тих які займали менше ніж день.

Отже. 
Я був редакційним листоношею в радянській "молодіжці",
Автором постійної рубрики в заангажованій обласній газеті,
Членом пресс-служби дитячого кінофестивалю,
Ведучим молодіжної радіо програми,
Ведучим в двох програмах на обласному телебаченні,
Режисером лінійного монтажу в одній з цих програм,
Розклейщиком агітаційних матеріалів під час виборів.
Я продавав фрукти на сільському базарі,
Був помічником продавця літніх капців,
Долучився до продажу лез і батарейок,
Продавав свої малюнки, щоб заробити на пиво.
Працював стажером-лохом в юридично-фінансовому видавництві.
Знімався на фото для ілюстрації журналу, для арт-проекту,
Знімав фото-сесії на прохання знайомих,
Працював контент-менеджером на сайті телеканалу,
Був помічником при передруку з рукопису,
Торкнувся процесу перекладу дитячих п"єс з російської на українську,
Написав сценарії для кількох аматорських фільмів,
Працював у сценарній групі молодіжного серіалу
та молодіжного бойовика (останній так і не було знято),
Знявся у кількох аматорських фільмах та одному музичному кліпі,
Був режисером на зйомках того самого кліпу,
Був сценаристом та режисером пілотних телепрограм.
На замовлення придумав ідею дизайну кімнати і втілив її.
Повертаючи борг, працював кур"єром інтернет-магазину.
Виконував монтаж концертної сцени (зі зламаною рукою).
Виконував роль діда-мороза,
Епізодично намагався бути хоробрим вантажником.
Працював кореспондентом великої газети,
а ще кимось типу єдиного оглядача рубрики культура на україномовному інтернет-ресурсі,
Відбув перспективним стажером в діловій газеті,
Заробив пару разів на корпоративі, граючи на барабані,
Так само - заробляв на пиво на вулиці.
Заробляв на портвейн публічним читанням віршів
Був сценаристом фестивалю,
Автором хепенінгу,
Куратором виставки.
Бувши сценаристом телевізійного шоу
спробував на смак роботу адміністратора,
другого режисера, постановника, технічного працівника.
Долучився до копірайтингу та креативу,
що збільшило віру в свої творчі здібності, але не додало грошей.
Зробив перший крок у тренерстві, провівши власноруч розроблений тренінг.
Пережив вечір з життя хлопчика-в-костюмчику-на-вході під час якогось всеукраїнського з"їзду.
Виконував обов"язки охоронця на закритій вечірці, не пускаючи туди місцевий криміналітет, і намагаючись протриматися до повернення мого напарника - тренера з карате.
Звісно, був і освітлювачем.
Грав роль поета на сцені.
Був, на жаль, недовго, копірайтером-прес-секретарем в громадській організації,
Сидів на гарячій лінії про порушення під час виборів.
Постійно готую їжу в різних місцях і обставинах...

Моє пам"яті вистачило поки що на це. Я з цього тішуся. Кожен з перерахованих досвідів - як мінімум, одна історія. Трохи пізніше, ніж зараз, я можу написати про це книгу-з-багатьох-історій. 

В результаті жж-абсурдакції проведеної   http://after-jazz.livejournal.com/  з"ясувалося, що моє далеке північне минуле пов"язане з Гуанцзе-Ван(ом), китайським драконом північного моря.
Хтось може знайти як воно виглядає?
До речі, а яка ваша родова тварюка?

А в Україні ще досі літо.
Над містом спека машинних вихлопів.
Куди тут, курва, треба натиснути,
Щоб докорінно усе змінити?

Щодня затято усі ховаємось
(в роботу, секс, алкогольні тріпи,
у дзен, чи йогу, чи дауншифтінг)
від неможливості щось змінити.

За кілька днів розпочнеться осінь,
(остання спроба, щоб зрозуміти),
Ввімкнеться функція уповільнення
бажання змінювати і жити.

Почуваюся так, немов
закінчилися ліміти ніжності.
Літо спекою запобіжне
до усього, що можна назвати "любов"
Існування таке щоденне
добіса різне:
кожен день доводиться жити знову.
Уночі не приходять сни - 
чекаєш ранку.
Трохи страшно від того, що знаєш
що саме робити.
Виключаєш, як непотрібне, усі надії.
Залишаєш собі єдине право - любити.
Наші діти спостерігають,
як ми вчиняєм.
Світ такий відвертий -
навзаєм.

а в мене губи були покусані
коли я думав
що ми - з тобою
твоєю втечею
все окреслено
немов бідою

АРТ-МОБ Ритми життя - ОДЕССА закінчився вчора. Хто не поїхав з нами - ну шо вам сказати... дарма)
  

Час перед сходом сонця (якщо до того не спати, якщо бути відносно тверезим, якщо літо, і попереду кілька подорожей заради подорожей, які ні до чого не змушують, якщо перебуваєш не відомо в якій точці свого життя, якщо єдине, на що можна розраховувати, це всесвіт).

Коли мені виповниться 40 (якщо до того часу я буду знати, як лікувати людей, якщо я матиму бажання комусь щось говорити, якщо в мене буде власний будинок, діти і тварини, якщо я не помру раніше, якщо я навчуся бути щасливим, якщо я навчуся робити щасливим інших)

...

Перебування в обмежених умовах.
середовище постійних спогадів. скільки, виявляється, всього було.
смішна непотрібна ненависть.
готовність відчуття леза.
не приховане але не відоме.

продамся дорого.

кожного разу, коли таке стається, починаєш нервово щось хотіти робити потім розумієш, що нічого робити не треба що нічого не зробиш да і взагалі але кожного разу це обриває і зупиняє і не можеш зрозуміти як так може бути кожного разу якось не віриться в те що таке не те щоб сталося а в те що таке стається

Приходит мужик с топором в спине к травматологу. Тот ходит вокруг, боязливо смотрит - вытащишь - помрет, не вытащишь - тоже, наверное.
Спрашивает:
- Болит, наверное?
- Нет, доктор, только когда смеюсь.

постійне бажання побачитись
болюча ймовірність доторків
жінко, яка живе в мені,
вбий, чи зізнайся хто ти.
набридлі і стрьомні причинонаслідки
облизування дзеркала суіциду
жінко, яка живе в мені,
скажи куди, я одразу приїду
минулі й майбутні спогади, знаки
усе, що вміститься в кілька рядків про мене
жінка-риба яка живе в мені
і потроху пророщує темне